Незапланована вагітність може бути благословінням?

Як будувати правильні очікування від материнства та батьківства і чи може незапланована вагітність бути благословінням? Хтось звик сприймати дітей як тягар та джерело проблем, а хтось навпаки думає, що діти — то сенс життя. Де золота середина?

Діти — подарунок від Бога

«Господь дітей у спадок нам дарує, із лона материнського дарує нагороду.»
Псалом 127:3

Як батьки — ми ті, кому Бог довірив цей скарб на деякий час. Наші діти — то не наша власність чи засіб для задоволення наших потреб. Нам дана влада над дітьми на деякий час. І ця влада має за ціль навчити, захистити та любити, щоб у потрібний час відпустити.

Діти — це благословіння і відповідальність

Якщо ми розуміємо подвійну природу благословіння: як дару і відповідальності, то нам легше приймати ті труднощі, з якими повʼязане материнство і батьківство. Це дозволяє мати реалістичні очікування щодо дітей і нашої ролі. Не боятись бути батьками, але й не ставитись до цього легковажно.

Тема вагітності та дітей є надзвичайно чутливою. Часто коли йдеться про незаплановану вагітність, неможливо знайти прості відповіді. Але, на мою думку, можна знайти правильні.

Про що при цьому варто памʼятати:

Для вагітності потрібні двоє, а це значить, що чоловік несе як мінімум рівну долю відповідальності
Окрім чоловіка, жінку має підтримувати її оточення
Допомога і можливості є, навіть якщо цього не видно зараз

Бог — творець життя

Варто завжди памʼятати, що саме Бог, а не люди — це творець життя. Для Бога люди — це найбільша цінність, якими б маленькими вони не були. Зачаття і вагітність — це неймовірно дивовижний і таємничий процес. Ось з яким захопленням описує це псалмоспівець:

Ти створив нутрощі мої,
зіткав мене в утробі моєї матері.
Буду славити Тебе за те,
що дивовижно й чудово
створений я.

Дивні діяння Твої,
і душа моя добре це знає!
Не були приховані
від Тебе мої кості,
коли я був створений у таємниці,
витканий у глибинах землі.

Твої очі бачили мій зародок,
і в книзі Твоїй були записані всі дні,
призначені для мене,
коли жодного з них ще не було.
Псалом 138:13-16

Незапланована вагітність: Божа перспектива

Тут я хочу поділитись тим як змінилось моє уявлення про дітей. Спочатку розповім яким воно було і розкажу одну історію, що змінила мою парадигму.

Ніхто в моїй родині не був сильно релігійний. Свідомо я стала християнкою та охрестилась коли мені було 16 років, з церквою я познайомилась декількома роками раніше. Там я побачила як люди неіронічно люблять одне одного, як цілісно проявляється у їхніх сімʼях те, у що вони вірять.

У церкві я побачила, що для людей сімʼя є справді цінністю і вони докладають зусиль, щоб її створити та підтримувати. Я почала думати, що так — це складно, але можливо. Я побачила, що коли у людей спільна віра, спільні цінності то менші проблеми не стануть на заваді. А ще усі ці люди говорили, що їх сімейне щастя неможливе без Бога.

«Добре», — думала я — «шлюб — це прекрасно, але діти — це ж самі проблеми, чи не так?».

Дуже часто я чула такі слова: «О ні, вона «залетіла»…», «Діти-квіти» (сказано крізь зуби, закочуючи очі), «Не спішіть мати дітей, поживіть для себе», «Коли є діти, немає часу ні на що, життя закінчується» і т.д. Це лунало і від церковних людей і від нецерковних.

До речі, у мене є стаття про чайлдфрі, коли люди обирають все життя прожити, не заводячи дітей.

Насправді тема дітей у церкві підіймається дуже рідко, тому доводилось використовувати уяву. Так, діти віруючих батьків виглядали щасливішими, бо я мала змогу з ними спілкуватись, але от чи були щасливішими віруючі батьки у своєму батьківстві? Я скорше думала, що всі батьки переважно однаково нещасливі.

Вперше мене з такої парадигми вирвали слова, почуті в церкві, яку я відвідувала в Кінгстоні (Англія), де я навчалась по обміну. Там думка про дітей як про благословіння, а не прокляття, набула нового змісту.

Одного недільного служіння, пару молодих людей покликали наперед. Жінка була вже видимо «дуже вагітна», чоловік, опустивши голову дивився у підлогу. Ці люди були не у шлюбі, а з християнської точки зору, будь-який секс поза шлюбом, вважається гріхом. А тут цього вже не приховаєш.

Так от, пастор покликав їх наперед і почав говорити речі, що розірвали мій шаблон. Я вже не памʼятаю його слів дослівно, але він сказав щось подібне:

«(Імʼя чоловіка) та (імʼя жінки) сьогодні перед нами, бо вони виявили бажання прийти й визнати свій гріх та збираються взяти шлюб.» — всі в церкві почали радіти та плескати. Пастор продовжив:

«Ми дякуємо Богу за них, благословляємо та молимось за них та їхню дитину. Ви скажете: це несправедливо, чому попри їхній гріх, Бог поблагословив їх дитиною? Я не маю відповіді на це питання, лише знаю, що Бог добрий та часто дає незаслужені благословіння».

СТОП.

Вона ж по суті залетіла, вони цього не планували, тепер їм треба щось робити з тим всім. Ви хочете сказати мені, що питання, яке в мене, як віруючої людини, має виникати: «Чому Бог, попри все, вирішив їх все одно благословити дитиною?»?!

З такого кута на незаплановану вагітність я ще не дивилась. Але на мою думку, саме так нам, християнам, потрібно сприймати те дорогоцінне життя, яке нам дарується.

Також ми маємо підтримати тих, хто опинився у такій ситуації (в шлюбі чи поза ним), бо засудження та відторгнення точно не допоможе ні їм, ні їхнім дітям.

Можливо нам потрібно зрозуміти, що те, як ми сприймали вагітність, дітей та батьківство як таке, немає нічого спільного з тим, як на ці речі дивиться Бог?