Домашнє насильство в церкві: 5 кроків для його подолання

У попередньому дописі я розповіла про 3 міфи про домашнє насильство в церкві. У цій статті буде інформація про те, які конкретні кроки існують для того, аби боротись із домашнім насильством в церкві.

Проблема домашнього насильства в Україні поглибилась із початком повномасштабної війни. Через участь багатьох українців у бойових діях та через стрес, повʼязаний з війною, кількість випадків домашнього насильства буде лише зростати.

Чи готова церква допомагати постраждалим від домашнього насильства? Це все залежить від того, наскільки готові конкретні люди: служителі церкви та прихожани. Але окрім цього, церква має вплив, як організація. Її цінності, культура та вчення роблять насильство більш чи менш прийнятним для її членів.

1. Висловити позицію церкви щодо домашнього насильства

Гарним початком буде на рівні лідерства церкви узгодити та затвердити позицію церкви стосовно домашнього насильства. Опісля, її слід опублікувати, на приклад, у церковному статуті та на сайті церкви.

Ось який приклад я знайшла через пошук у Google “позиція церкви щодо домашнього насильства”.

У цій секції варто також надати контакти людей та\чи організацій, куди люди можуть звернутись у разі потреби.

Загалом, такі інформаційні матеріали варто розмістити:

У жіночих туалетах
На церковній дошці оголошень
На сайті та соцмережах церкви
У роздаткових матеріалах на сімейних конференціях, дошлюбному консультуванні, інших тематичних зустрічах

Варто говорити про домашнє насильство:

У проповідях
На сімейних семінарах та конференціях
На дошлюбному консультуванні

Також необхідно:

Навчати людей ненасильницького спілкування та вирішенню конфліктів
Навчати розуміти свої емоції та вміти їх правильно виражати
Навчати правильних принципів виховання дітей
Заохочувати людей до особистісного зросту та розв’язання ментальних проблем, зокрема через скерування до душеопікунів, консультантів, психологів, психотерапевтів, психіатрів та інших спеціалістів
Попередити про застосування церковної дисципліни до тих, хто вчиняє домашнє насильство

Також у разі публічних висловів, що ображають честь та гідність певних груп (на приклад, жінок, дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю) у церкві, або ж церковними служителями, керівництво церкви має висловити свою позицію та докорити таким людям.

2. Призначити відповідальних

Потрібно, аби у церкві була хоча б одна людина, а краще команда людей, які були б відповідальні за роботу із потерпілими від домашнього насильства та кривдниками. Це може бути пастор, душеопікуни чи інші компетентні особи.

Ці люди мають бути доступними та компетентними, аби вислухати, надати консультацію та скерувати до відповідних служб за потреби та згоди потерпілої.

ВАЖЛИВО! Потерпіла особа має сама прийняти рішення вийти з насильницьких стосунків або іншим чином міняти своє життя. Церква не може зробити це за неї. Варто розуміти, що ми можемо йти поруч із тими, кому помагаємо, усіляко підтримуючи та надаючи потрібну інформацію.

Але «рятування», навʼязування волі, тиск чи взяття відповідальності на себе, лише шкодить процесу зцілення та змін та може привести до протилежних наслідків. Важливо не замінити одну залежність іншою, а допомогти людині віднайти власний стержень.

Ми можемо пропонувати допомогу, але маємо поважати вибір людини. Також важливо не втягуватись емоційно в проблеми інших людей, тому що у такому разі можна опинитись у такому стані, коли допомога буде потрібна вам.

3. Розробити та затвердити алгоритм допомоги потерпілим від домашнього насильства

Відповідальні особи мають бути ознайомленими із принципами роботи із постраждалими особами та кривдниками. Зокрема із чинним законодавством та контактами спеціалістів та державних органів. Цьому алгоритму мають бути навчені усі лідери церкви.

Усі члени та гості церкви мають бачити та розуміти до кого вони можуть звернутись.

Окрему увагу слід виділити навчанню вчителів недільної шкілки та інших служителів, які працюють з дітьми. Такі люди мають вміти розрізняти ознаки домашнього насильства у дітей та знати що вони мають зробити із цією інформацією.

Також вони мають бути підготовленими до того, щоб вміти правильно зреагувати у випадку, якщо дитина звернеться до них по допомогу.

Хорошим початком буде ознайомитись із матеріалами сайту “Зупини насильство!”. Цей проект реалізовував Інститут релігійної свободи. Зокрема, вони випустили досить хороший Посібник для церков і релігійних організацій.

4. Слухати, вірити, перевіряти

Особливо, коли справа стосується звинувачень проти служителів церкви. Усі повідомлення про вчинення домашнього насильства мають братись до уваги. При цьому в пріоритеті мають бути безпека та інтереси потерпілих.

Не потрібно нехтувати роботою із кривдниками. Але їхні інтереси не мають стояти на рівні із потерпілими. До того ж, не потрібно без згоди потерпілих та впевненості у їх безпеці, говорити із кривдником. Це може створити більшу загрозу потерпілим та погіршити їх ситуацію!

5. Забезпечити безпеку потерпілих від домашнього насильства

Забезпечити жінку та її дітей житлом на деякий час. За необхідності виділити гроші, аби допомогти постраждалій жінці «стати на ноги», можливо допомогти жінці знайти роботу.

Протидія домашньому насильству в контексті місії:

Якщо церковна спільнота «горить» ідеєю запобігання та протидії домашньому насильству, ось є список ідей, які можна втілити, та які будуть ефективними, для того аби послужити не лише людям всередині церкви, але допомогти людям назовні.

Створити/підтримувати реабілітаційні центри для людей із залежностями

Алкогольна, наркотична та інші види залежностей є вагомими факторами, що підвищують ризик домашнього насильства та його тяжкість. Проводячи роботу із людьми, що страждають від залежності, як наслідок, можна запобігти поширенню домашнього насильства.

Проводити групу Анонімних Алкоголіків (чи Анонімних Наркоманів) на базі церкви

Так само як і перший пункт. Також можна розмістити на сайті чи дошці оголошень церкви контакти організацій, які допомагають подолати залежності.

Проводити консультування

Часто потерпілі не хочуть одразу звертатися до державних служб, тому воліли б радше отримати «неофіційну» консультацію, аби розібратись із своїми проблемами. Якщо церква має навчених консультантів, то могла б запропонувати свою допомогу.

Це можуть бути індивідуальні, або ж групові сесії для підтримки потерпілих від насильства.

Організувати флешмоби та виставки, висловити публічно свою позицію

У всьому світі з 25 листопада по 10 грудня відзначається щорічна акція «16 днів проти насильства». Церква може скористатися цією нагодою аби висловити свою позицію, провести навчальні семінари, або ж використати творчий підхід до донесення біблійних істин про сімʼю.

Допомогти у працевлаштуванні

Безробіття є одним із факторів, які роблять ризик домашнього насильства вищим. Зокрема коли жінка не має можливості забезпечити себе і дітей, вона частіше вирішує залишатись у насильницьких стосунках через фінансову залежність від кривдника.

Церква (як сукупність людей) може підтримати потерпілих тим, що допоможе знайти роботу, надіслати резюме, підготуватись до співбесіди. Можливо хтось із членів церкви зможе допомогти порадою, або ж навіть працевлаштувати.

Запрошувати людей на сімейні події на базі церкви

Це дасть можливість людям, що далекі від церкви, познайомитись із християнськими цінностями, знайти нових знайомих, а також почути Євангеліє.

Відкрити притулок для постраждалих

Якщо церква має фінансову спроможність допомогти таким радикальним чином, то це буде гарною нагодою послужити. Час у притулку — це нагода «стати на ноги» у безпеці: знайти роботу, житло та внутрішні сили рухатись далі.

Почати співпрацю з організаціями та державними установами

Церква може запропонувати свою допомогу та участь у програмах для запобігання та протидії домашньому насильству. Наприклад, може надати своє приміщення для проведення тренінгів.

Або ж може надати інформацію про церкву, її служіння державним службам. На приклад, інформацію про проведення груп, про можливу гуманітарну допомогу. А також про можливість проведення спільних проектів.

Соціальне підприємництво

Ще одним цікавим комплексним рішенням є відкрити соціальний бізнес, що допомагатиме постраждалим від домашнього насильства.

У Львові вже є успішний кейс такої справи – «Горіховий дім»

Вони мають пекарню, кафе та кейтеринг, а 40% прибутку йде на утримання Центру для жінок, які опинились у кризових ситуаціях. Також «Горіховий дім» забезпечує роботою жінок, що потерпіли від домашнього насильства.