Дисклеймер: я тут висловлюю власну думку і можу помилятись. Усі рішення щодо військової служби кожен приймає особисто. Закликаю це зробити вдумливо та з молитвою. Цим текстом я сподіваюсь дати трохи їжі для роздумів.
Останній допис у блозі був про мій досвід вагітності. Цього разу я хочу розказати про те як це: пологи під час війни. Пологи…. яка ж це таємниця, овіяна мороком! Їх бояться, згадують з жахом, вважають ледь не найгіршим, що може трапитись.
Чого очікувати від вагітності? Як виглядає вагітність під час війни? І чи справдились мої очікування та страхи від цього «цікавого стану»?
Чому я вирішила написати про це? # Вагітність та пологи в уяві багатьох людей, овіяні аурою таємниці та трагізму. Багато пар, навіть вже у шлюбі, бояться заводити дітей, зокрема через страх невідомості та фізіології процесу.
В Україні ще з 2004 року заборонене фізичне покарання дітей:
“Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.”
— Стаття 150, п.7 Сімейного Кодексу України
У попередньому дописі я розповіла про 3 міфи про домашнє насильство в церкві. У цій статті буде інформація про те, які конкретні кроки існують для того, аби боротись із домашнім насильством в церкві.
Тема домашнього насильства є досить табуйованою у суспільстві. Ще рідше говорять про домашнє насильство в церкві. На жаль, до цього додається ще й той факт, що зазвичай тему допомоги постраждалим від домашнього насильства підіймають світські люди та організації.
Токсична продуктивність — це прагнення відчувати постійну зайнятість, оптимізувати кожну мить життя, а також відчуття тривожності та провини за недостатню кількість виконаної роботи.
Зазвичай говорять про токсичну продуктивність на роботі, коли працівник доводить себе до вигоряння через завищені очікування та страх розчарувати інших. Але це поняття можна застосувати й до материнства.
Як будувати правильні очікування від материнства та батьківства і чи може незапланована вагітність бути благословінням? Хтось звик сприймати дітей як тягар та джерело проблем, а хтось навпаки думає, що діти — то сенс життя. Де золота середина?
Останніх декілька років все частіше зустрічається термін «чайлдфрі» та люди, які себе ним описують. Що це таке і чи варто приймати рішення ставати чайлдфрі?
Про традиційний образ сімʼї («Діточок, як на небі зірочок…») # Щасливі батько, мати та дитина (діти). Щось, таке природне. Щось, що мало в кого було. Щось, чого більшість прагне для себе, але боїться. Відверто ставити це за ціль для власного життя стало соромно. Чому так?
