Пологи під час війни: мій позитивний досвід

Останній допис у блозі був про мій досвід вагітності. Цього разу я хочу розказати про те як це: пологи під час війни. Пологи…. яка ж це таємниця, овіяна мороком! Їх бояться, згадують з жахом, вважають ледь не найгіршим, що може трапитись.

Принаймні я також так думала. Тому я хочу поділитись з вами власним досвідом, аби показати, що пологи це не завжди лише про біль та страждання. У мене був позитивний досвід. Коли я згадую про те, як це було, то мене наповнює сила, вдячність і відчуття того, що я здатна на все!

Дисклеймер: тут я описую свій особистий досвід, ділюсь своїми рекомендаціями. Я не є медичною працівницею, тому рішення щодо власного здоровʼя приймайте самі! Також тут буде багато особистого, ну але якою ще може бути історія про пологи? :)

Я розумію, що багато жінок мали інший досвід, ніж я, і цей досвід також цінний та важливий. Я ні в якому разі не хочу знецінити те, що пережили інші матері. Кожна історія пологів унікальна, тут я хочу розказати свою і поділитись думками, які її супроводжували.

Ментальні установки

Насамперед, я хочу написати про мій підхід до пологів, про те, яким було моє мислення. Ні для кого не секрет, що те, які у нас думки, сильно впливає на наші стосунки, успішність та життя загалом. Тому я вважаю, що і під час вагітності, пологів та материнства взагалі, необхідно слідкувати за своїми думками та шаблонами мислення, аби зайвий раз не ускладнювати собі (і своїй дитині) життя.

Я вважаю, що якщо чогось не уникнути, потрібно зробити це якомога більш приємним та корисним. Під час вагітності можна тривожитись, прокручуючи в голові усі негативні сценарії, а можна налаштуватись на позитив та зробити від себе все можливе для успіху.

Нижче я хочу поділитись своїми порадами про те, що допомогло мені зберігати спокій та підходити до пологів конструктивно.

Говорячи про ставлення до пологів, хочу на початок дати декілька ремарок. Що таке пологи? Це процес народження дитини на світ. Це щось природне та хороше.

Тіло жінки має всі умови для того, аби народити. Звісно, трапляються винятки, але зазвичай, якщо жінка та дитинка здорові, то у них є всі передумови для того, аби впоратись.

Замінити «я мушу» на «я можу»

Можливо буде легше зрозуміти цей концепт за допомогою прикладу із миттям посуду. Отже, маємо брудний посуд. Можна страждати від необхідності його мити та від самого процесу, а можна зробити все так, аби отримати від цього і користь і задоволення.

Зокрема, цього можна досягти, змінивши мислення з «я мушу» на «я маю можливість».

Я маю можливість помити посуд:

• у мене є посуд, бо є свій дім
• у мене посуд брудний, бо мені було що поїсти
• у мене є гаряча вода, є плин для миття, який приємно пахне
• у мене є руки, у мене є сили, щоб стояти
• у мене є інтернет та цікавий контент, який я можу дивитись чи слухати під час миття посуду і таким чином відпочивати чи розвиватись.

Посуд у будь-якому разі потрібно помити. То чи не краще зробити це з гарним настроєм?

Я думаю ви зрозуміли. Миття посуду може бути як каторгою, так і практикуванням вдячності та навіть джерелом ресурсу. Посуд той самий, умови ті самі, змінилось лише мислення.

Схожий принцип можна застосувати і до пологів. Можна шукати щось хороше у цьому процесі та підготовці:

• Я змогла завагітніти та виносити дитинку
• Бог оберігав нас до цього часу і Він з нами у пологах
• Ми в безпеці
• У нас є все необхідне
• Ми в оточені професіоналів, які попіклуються про нас
• Це особливий час
• Це унікальний досвід, який не кожному дано пережити
• Це показує на що я здатна та на що здатне моє тіло
• Це особливий момент у стосунках з чоловіком
• Скоро я зустрінусь зі своїм малючком

Що в моїх силах? 

Вище я писала про те, що є речі, які необхідно пройти і краще проходити їх із позитивним налаштуванням. Але також в кожній ситуації (включно з пологами) є фактори, які ми можемо і які не можемо контролювати.

Існує думка про пологи, як про якийсь дуже непередбачуваний, стихійний та патологічний процес. Але насправді дуже багато чого залежить від породіллі та її оточення.

Одразу скажу, що я ніяк не засуджую жінок, які обирають народжувати з епідуральною анестезією і повністю віддаються під опіку лікарів, вважаючи, що краще якомога менше заглиблюватися в процес. Вважаю, що це чудово, що зараз у нас є така опція.

Хоча не можу не зазначити, що епідуральна анестезія має свої покази та протипокази, а також деяку кількість побічних дій, з якими потрібно бути ознайомленою, аби прийняти зважене рішення.

Але є й інша категорія жінок, яким цікаві всі деталі, які хочуть якомога повніше та самостійніше пройти пологи. І я була серед них.

Чула таку думку, що якщо йдеш на пологи, ніяк до них не готуючись, то природні пологи без анестезії будуть жахливим досвідом. Проте є й інша сторона медалі: якщо до пологів підготуватись, то можна отримати позитивний досвід.

Мною керувала цікавість і бажання підстрахуватись. Я хотіла пережити цей досвід на повну, але ще з іншого боку хотіла бути готовою до випадку, якщо епідуральна анестезія буде неможливою, або не спрацює. Я не виключала можливість медикаментозного знеболення, але хотіла спробувати без нього.

Отже, як можна підготуватись до пологів?

Фізична підготовка

Під час вагітності тіло вже саме готується до пологів, відбувається безліч процесів, які уможливлюють прихід дитини у світ. Але ще є те, що ми можемо робити аби цьому посприяти.

Насамперед це фізичні вправи. І я не кажу тут про те, щоб займатись для того, аби не набрати зайвих кілограмів, хоча вправи допомагають і в цьому. Йдеться про те, аби укріплювати організм, допомагати йому справлятись із додатковим навантаженням.

Також вправи допомагають підтримувати психічне здоровʼя, що теж дуже важливо. На пізніших термінах, певні вправи допомагають дитині зайняти правильне положення, а також допомагають підготувати тіло до пологів.

Я більшу частину вагітності робила вправи від Pregnancy and Postpartum TV. Окрім того, що ця жінка має безліч хороших та безкоштовних відео вправ для вагітних (а також для відновлення після пологів), вона ще ділиться корисною інформацією та підбадьореннями, що допомагає налаштуватись на пологи позитивно.

Окрім фізичних вправ, є також методи підготовки, які допомагають уникнути розривів під час пологів.

Дихальні вправи

Насправді я б навіть назвала це не дихальними вправами, а типом дихання. Повільно вдихаєш носом, рахуючи до 4 і видихаєш ротом “через трубочку”, рахуючи до 6.

Таке дихання можна практикувати і під час вагітності, та навіть просто для заспокоєння.

Окрім того, що це допомагає заспокоїтись та наситити кров киснем, концентрація на подиху та рахуванні дозволяє відволіктись.

Список на пологи

Важливо також стратегічно підготуватись для комфортного перебування у пологовій палаті. В інтернеті є безліч списків на пологи. Багато пунктів у них співпадають, але є й ті, що відрізняються. Раджу подивитись різні списки, а також запитати порад у подруг, що народжували і також у вашого лікаря.

Тут я хочу поділитись деякими пунктами, які для особисто мене були важливими і про які рідко згадують. Деякі з них прокоментую окремо:

• Халат теплий
• Шкарпетки теплі
• Мʼякий плед, подушка
• Мінеральна вода негазована 8 шт. по 0.5 л зі спортивною кришечкою
• Телефон, навушники, зарядне, павербанк
• Крабік для волосся, резинки
• Запис музики чи плейлісти онлайн, блютус-колонка
• Бальзам для губ
• Снеки: батончики, «Равлик Боб» усіх видів, льодяники на паличці, банани
• Чай заварений в термоси 
• Масажні мʼячики, гребінець
• Роздруковані афірмації
• Міостимулятор

Мʼякий плед і подушка

В палаті був колючий плед совєцької закалки та простирадло. Дуже бракувало хорошої подушки і мʼякенького пледика, особливо враховуючи, що я в родзалі провела цілу ніч.

Їжа та напої

Краще мати більше, ніж менше. Я накупила стільки снеків, що ще довго їх доїдала. Зате в палаті я мала перекус “до кольОру, до вибОру”.

Музика

Я підготувала два дуже різні варіанти. Перший – це мелодії на арфі, а другий – метал. Але по факту ми про музику навіть забули, поки нам не запропонувала акушерка увімкнути. Чоловік тоді ввімкнув Джоша Гаррелса. І це було ідеально в точку. Його музика має особливе значення в нашому житті, вона підтримувала мене в студентські роки, лунала як я йшла до вівтаря, була зі мною всі ці роки і тут стала ще особливішою.

Міостимулятор (!)

Про цей пристрій мало хто знає, проте в Англії, наприклад, він визнаний ефективним та доказовим методом знеболення на державному рівні (NHS). Він є ефективним у першому періоді пологів, тобто десь до розкриття 7-8 см. Як це працює?

Теорія “вхідних воріт” болю (The Gate Control Theory of Pain)

Можливо ви чули, що у пологах допомагає сильно затиснути в руці гребінець. Міостимулятор працює схожим чином. Справа в тому, що з нервів до спинного, а потім і до головного мозку, може потрапляти обмежений обʼєм подразників.

Тому можна “перехопити” больові сигнали, які йдуть від пологової діяльності на шляху до мозку. Тобто поставивши там електроди міостимулятора, які видають несильні електричні імпульси, ми блокуємо від сприйняття мозком сильніший родовий біль.

До того ж, міостимулятор провокує вивільнення ендорфінів, які також полегшують сприйняття болю.

З мого досвіду це дуже класна штука. Я думаю, що завдяки їй (плюс дихання, ментальні установки, підтримка інших і т.д.), я змогла абсолютно спокійно “дійти” до 7 см розкриття. Лікарі дивувались, тим більше, що ніколи не чули за цей пристрій.

Міостимулятор не забирає повністю біль, але справді полегшує його сприйняття. Інша справа, коли починається активна фаза пологів і тоді вже нічого не помагає, але і триває вона не довго.

Партнер

Це чи не найважливіший пункт з того, що можна “взяти” на пологи. Для мене присутність чоловіка на пологах була архіважливою. Ми разом слухали курси підготовки до батьківства, разом готувались. Мій чоловік перевершив усі очікування (і мої, і свої власні) і впорався на всі 100%!

Якщо немає можливості залучити чоловіка, я б радила скористатись допомогою доули.

Що не в моїх силах?

Отже перед цим я писала про те, що є в наших силах для полегшення пологів. А тепер поговоримо про все решту. Напевно не секрет, що в пологах можуть траплятись непередбачувані моменти, важкі ускладнення, та інші небажані події. Та якщо деяким з них можливо запобігти, то є речі, які поза нашим контролем. 

Тому я вважаю, що немає потреби нескінченно читати й слухати негативний досвід інших. Важливо розуміти, що це був їх унікальний досвід, а у вас буде свій. Але наповнюючись негативом ми вже погіршуємо свою ситуацію, бо починаємо хвилюватись та очікувати гіршого.

Прийняття досвіду пологів

У пологах важливо бути у моменті, не накручуючи себе. Проживати, «продихувати» по одній переймі за раз. Приймати те, що відбувається.

І це ставлення важливе не лише на психологічному рівні, воно впливає і на сам процес пологів. Бо для розкриття шийки матки потрібен окситоцин. Якщо ми в стресі, на адреналіні, він блокується. Якщо ми відчуваємо небезпеку, то тіло не буде народжувати, аби вберегти себе і потомство, воно чекатиме кращого часу.

Для розкриття потрібен спокій та розслаблення. Коли ми боїмося, то навпаки зажимаємось.

Тобто коли в пологах ти борешся із болем, тікаєш, зажимаєшся, не дихаєш, то мало того, що досвід сприймається як негативний, так ще й тілу потрібно працювати вдвічі важче. Тоді стає і більше болю і все триває довше, ти виснажуєшся. Замкнуте коло.

Так, біль у пологах буде, але можна із цим боротись, завдаючи собі і дитині більше страждань, а можна прийняти цей факт і розуміти, що цей біль має мету, що це не патологічний біль.

Звісно, можна просто скористатись знеболенням, але я тут більше пишу для таких, як я, кому цікаво вникнути в процес.

Бог

Отже, є речі, які нам контролювати неможливо. Але я вірю, що Бог є над усім і може втрутитись у всі процеси. І ще я знаю, що Він любить мене, любить моє дитя і може допомогти мені у всіх випробуваннях, які я проходжу.

Важливо зауважити, що я не маю на увазі те, що Бог забере всі проблеми чи що все буде так, як я цього хочу та очікую. Це теж є поза межею мого контролю. Але я можу прохати Бога про допомогу та захист, і Він може мені це надати.

Власне тому, я молилась про свою дитину та про пологи, а також попросила церкву, щоби молились за нас. Насправді я не сильно багато думаю про те, де діяв Бог, де зіграла роль підготовка, робота лікарів чи інші фактори. Все це взаємоповʼязане. До того ж, робота Бога найчастіше відбувається у “природному” вимірі, який ми звикли сприймати як належне.

Тому я просто вдячна Богу, що Він був (і є) з нами, та те, що пологи пройшли добре і легко (попри всі ускладнення, про які я напишу нижче).

Пологи під час війни: моя історія

Плани

Отже, про теорію ми поговорили, а тепер перейдемо конкретніше до мого досвіду. Я планувала триматися вдома до останнього, використовуючи доступні мені методи знеболення та відпочиваючи. Тому що перші пологи тривають довго, немає куди спішити, краще провести цей час у комфорті власного дому.

У моєму ідеальному сценарії я б лишалась вдома хоча б до 5 см відкриття, а потім би поступила в пологовий, де я «забронювала» єдину (принаймні на березень 2023 року) палату у Львівській області із ванною.

Перебування у теплій ванні є ще одним доказовим методом знеболення пологів. Ванна розслабляє та знімає навантаження. Але, на жаль, я так і не змогла нею скористатись…

Взагалі я вирішила написати план пологів, тобто список побажань, які треба проговорити з лікарем. У ньому, зокрема, були такі пункти:

• Перебування у ванній під час перейм
• Можливість народжувати у зручному анатомічному положенні
• Щоб у мою палату не пускали інтернів та практикантів
• Тиша, спокій
• Можливість рухатись
• Можливість мати легкий перекус та пити воду\соки за бажання
• Якомога менше втручань, особливо тих, що не є необхідними
• Мати опцію для використання епідуральної анестезії та\або інших способів знеболення. Але за можливості хочу спробувати без епідуральної анестезії.
• Без епізіотомії, якщо для цього немає необхідності

У мене була домовленість з лікаркою, тому я поділилась з нею своїми побажаннями заздалегідь. Вона, звісно, була здивована та напевне сприйняла це як недовіру, але все ж поставилась до цього з повагою та постаралась забезпечити мої бажання.

Якщо ви думаєте народжувати у чергової бригади, то думаю це буде набагато важче організувати.

Зразу скажу, що не було все ідеально, але і якось погано теж не було. Є нюанси, які, на жаль, стосуються взагалі турботи про жіноче здоровʼя, які ще існують не лише в Україні, але навіть і у країнах з більш розвинутою медициною. Я вважаю, що це потрібний напрям для адвокації прав жінок.

Хоча і вже зараз все набагато краще, ніж 10-20 років тому. І гадаю все буде лише покращуватись.

Як все почалось?

То як все починалось? У ніч перед пологами я пів ночі не спала. Хвилювалась через холестаз і його можливі наслідки для дитини. Бо застій жовчі, який у мене був, теоретично міг дуже погано повпливати на дитину, аж до смертельних наслідків. 

Тому я молилась, щоб Матвійчик народився поскорше… Це був останній день 38-го тижня вагітності.

Отже, того ж дня ввечері ми з чоловіком йшли в гості до друзів. У мене всередині було якесь відчуття миру. Я памʼятаю, як майже дійшовши до місця призначення, я сказала чоловіку: «Хочу рожати!». 

Не знаю чи то було якесь передчуття, чи що, але я відчула готовність та радісне хвилювання. Таке, яке відчуваєш перед якоюсь важливою подією чи поїздкою.

Цікаво, що подруга, яка нас приймала, ще раніше озвучила свій страх, що у мене відійдуть води у них вдома, як це зазвичай показують: раптовий водоспад посеред вітальні. Іронічно, що в мене справді у них в гостях почали відходити води, хоча набагато менш драматично.

Це було ввечері 14 березня. О 20:46 я написала своїй лікарці: «В мене здається почали відходити води!!!». Вона сказала «здаватись» в пологовий. Води були прозорі, тому не потрібно було особливо спішити.

Передчасне відходження навколоплідних вод (до початку перейм), вважається ускладненням. По-перше, без цієї умовної водяної «подушки», розкриття шийки матки відбувається повільніше та болючіше. До того ж є ризик інфікування дитинки, якщо пройде багато часу до народження.

Ще одним мінусом є те, що не можна користуватись ванною. Оце було прям обідно. Та я собі вирішила, що не дам цьому факту зламати мій бойовий дух.

Отже, ми з чоловіком поїхали на таксі додому. І вгадайте що? У нашому будинку не працювали ліфти. Не буду казати на якому поверсі ми живемо, але скажу, що це вище 10-го. І от я, з тими підтікаючими водами, шкандибаю наверх і сміюся з тої усієї ситуації.

Сумки були вже зібрані, але все одно треба було докласти деякі речі. Ми це робили без зайвого поспіху. В пологовий ми поїхали на таксі і прибули десь біля 22:00. 

У пологовому

Ніч

Там чоловіку зробили тест на ковід, а мене оглянули і прийняли. І яке було відкриття? Аж цілий 1 см. Мене поклали в родзал, і порадили поспати. Це було важко зробити, бо я була на адреналіні від радісного хвилювання.

План був такий: до ранку я лежу, а потім подивляться, який прогрес і будуть думати, що робити: стимулювати чи ні.

Та навіть коли мені все ж вдавалось заснути, приходила медсестра міряти серцебиття і я прокидалась. Десь після 2 ночі медсестра вже не приходила, але я вже не могла спати. До того ж, багато бігала в туалет по коридору.

А чоловік, у свою чергу, спав, скрутившись калачиком на килимку під шведською стінкою.

Вночі у мене почались слабкі перейми, я включила собі міостимулятор. Трохи молилась, трохи “залипала” в телефон.

Ранок

Зранку мене оглянули і відкриття було 3 см і перейми досить слабкі. Хоча насправді що цікаво, перейми в мене припинялись, коли заходили лікарі. Цікаво як працює організм. Видно я напружувалась через їх присутність.

Через те, що було передчасне відходження вод, я 2 доби майже не спала і у мене виявили стрептокок (що зменшує допустимий час очікування), прийняли рішення о 9:00 почати стимулювати пологи.

Мене підʼєднали до крапельниці з окситоцином. Стимулювання пологів це було щось таке, чого я боялась і чого не хотіла. Перейми при цьому стають болючішими, до того ж це втручання у природний процес.

Але все виявилось не так страшно у моєму випадку. 

Йшов час, я займалась тим, що фіксувала перейми в додатку в телефоні та перемикала режими на міостимуляторі відповідно до того чи була перейми, чи передишка.

Перейми були дуже часті, але я їх спокійно переживала, використовуючи свій арсенал. Їла снеки, гойдалась на фітболі, робила розтяжки…

Чоловік ввімкнув музику у блютуз-колонці.

Також чоловік робив мені масаж та загалом усіляко мені допомагав.

Активна фаза пологів

Десь 13:30 стало вже важко переживати перейми, вже було буквально без перерв. Розкриття було 7 см, лікарка вирішила вколоти мені спазмолітик. Це було затишшя перед бурею.

Нічого не відбувалось аж раптом бам! Я реву та стогну, вилітаю в космос та раптом відчуваю нестримне бажання тужитись. Виявляється не можна!

Більше того, мені треба було перекорячитись з кушетки, на якій я лежала, на ту, на які треба народжувати. Ось тобі й “анатомічне положення”. Ага.

Кличуть лікаря та ще 100500 людей. Повне розкриття! На старт, увага, марш! І все було б класно, але антибіотик не встигли ввести.

І от переключають крапельницю з окситоцину на антибіотик. Чоловіку кажуть піти закрити вікно, а я не хочу його відпускати. Потуги припиняються, колять окситоцин в живіт…

Мені багато говорять, бігають навколо, а я просто потужно ору. Кажуть не кричати, але мені так класно кричиться! Реально помагає. Пофіг хто що там каже.

Тут далі все трохи як у тумані, але все закінчується успішно, не без нюансів, але насправді несуттєвих.

15:00, звучить сирена повітряної тривоги. Поклали мені мого козачка, 4100, 55 см. Щастя, ейфорія! Відчувала себе просто багінею плодородія. Відчувала, що можу все в тому житті!

Навіть зараз, згадуючи свої пологи, я наповнююсь відчуттям вдячності та заряджаюсь мотивацією.

Нюанси

Звісно, були нюанси, як і через певні ускладнення перебігу пологів, так і через ставлення лікарів. Тут я можу прискіплюватись, бо ставлення загалом було хорошим, але воно моментами вимагало від мене додаткових зусиль, аби утримувати позитивний настрій.

Наприклад, усі лікарські втручання запамʼятались мені більш неприємними, ніж самі пологи. Навіть довелося почути таку фразу від одного з чергових лікарів “У пологах немає нічого хорошого, лише результат”. Я з цим радикально не погоджуюсь.

Бо попри всі нюанси, я дуже задоволена своїм досвідом.

Окремі подяки

Дякую команді лікарів та медсестер. З лікаркою ми не зійшлись “вайбами”, але вона професійно робила свою роботу! Я відчувала себе в безпеці.

Окремо дякую одній із медсестер (на жаль забула її імʼя, памʼятаю лише її світлий образ), яка фактично була і доулою, бо робила мені масаж, постійно підбадьорювала, посміхалась, слухала мене.

Також окрема дяка в моєму серці до прибиральниці. Вона з усмішкою на обличчі виконувала свою роботу та називала мене “зозулькою”.

Звісно дуууже дякую чоловіку, який був зі мною та у всьому мені допомагав!

І за все дяка Богу!

Враження загалом

Пологи зараз – це зовсім не те, про що нам розповідали наші мами та бабусі. Медицина рухається вперед, а також повертається до розуміння пологів, як відповідальності самої жінки, а отже важливості її комфорту та відчуттів.

Зараз є досить велика свобода у тому, що ти можеш робити, аби полегшити для себе процес. Деякі методи я описала вище.

Також зазначу, що важливо гарно підготуватись, обрати хорошого лікаря та пологовий. Я б навіть сказала, що важливо обрати комфортний пологовий, а потім – і лікаря. Але також важливо розуміти, що народжує жінка, більшість роботи робить саме вона. Від лікаря залежить далеко не все.

Якщо пологи йдуть гладко, то від лікаря більше очікується, аби не заважав. Тому не слід на нього класти відповідальність за пологи.

У моєму розумінні, пологи – це свого роду випробування. Як марафон. Лікарі – це ніби команда підтримки та безпеки, тренери. Але біжиш все-одно ти.

Мій підхід був такий, що до цього марафону я хочу підготуватись і фізично, і морально, а також організувати систему підтримки для себе.

Знов ж таки, то лише мій підхід і моя історія. І я лишилась задоволеною тим, як все пройшло! Сподіваюсь, моя історія та думки були для вас цікавими та корисними!