Чи вбивати на війні це гріх?

Росія напала на Україну з метою окупувати та підкорити наш народ. Українці героїчно захищають свою землю, наша нація об’єдналась як ніколи проти зовнішнього ворога.

Проте християни відчувають конфлікт усередині: як захищати державу, якщо вбивати – це гріх? Як протистояти ворогу та при цьому не зав’язнути у ненависті? Багато людей воліли б про це не думати, але це якраз ті питання, на які церква має давати змістовні відповіді.

Захищати себе та близьких – це право, яке нам дав Бог

Звісно, мотивом такого захисту має бути безпека, а не бажання відімстити чи нашкодити ворогові. У деякі моменти вбивство може виявитись єдиним можливим варіантом, навіть якщо ми цього не прагнемо. Часто особливо на війні, залишити ворога живим означає піддати небезпеці себе та близьких. 

Звісно, якщо є можливість знешкодити агресора іншим чином, потрібно нею скористатись та проявити милість.

Агресор робить вибір нападати першим

Він є винуватцем власної смерті у випадку, якщо захисник буде змушений його вбити. Навіть якщо людина обирає власну смерть проти того, аби убити нападника, вона має розуміти, що мала повне моральне право забрати життя агресора, але свідомо вирішила цього не робити. 

Проте це може стосуватись лише її власного вибору. Якщо ж вона відповідає за інших людей, то має зобов’язання думати не лише про власну моральність, але й загрозу для життів невинних людей, яких вона може захистити, знешкодивши вбивцю.

Що означає любити ворогів?

Любов – це не лише приємне відчуття та поблажливість. Християнська любов – це любов, що докоряє, є вимогливою та чесною. Часто найкращим проявом любові є правильно та чесно реагувати на дії людини, комунікувати свої почуття щодо її поведінки. 

У випадку ворога – потрібно ясно дати йому зрозуміти, що його дії – це зло, що є певні межі, і якщо він зайде за них – на нього чекають відповідні наслідки. На жаль, часом ці наслідки – це зупинення його найбільш радикальним способом.

Приклад із «Космічної трилогії» К.С. Льюїса

Мені згадується уривок із «Космічної трилогії» К.С. Льюїса. В ньому головний персонаж потрапляє на планету, де живуть місцеві «Адам і Єва», де не відбулося гріхопадіння, а перші люди живуть у незнанні добра і зла. 

Разом із ним на планету потрапляє дослідник, одержимий злим духом. Він стає тим самим «змієм». Не в змозі спокусити перших людей, він береться за те, що жорстоко вбиває та калічить все на своєму шляху. Тварин, які довіряють йому, рослини…

Головний герой усіляко намагається його зупинити, але розуміє, що єдине як він може вберегти це творіння та перших людей – це вбити кривдника. 

На мою думку, це є хороша ілюстрація до того, яке має бути християнське відношення до війни та вбивства: уникати цього, якщо це можливо. Але якщо це єдиний спосіб захистити себе та оточуючих – то ним буває необхідно скористатись. 

Такі дії, на мою думку, не є гріхом, тому що не лише мотиви є благими, але й таким чином ми не дозволяємо відбутись більшому гріху.

Мало того, чи не буде більшим гріхом страх за свою моральну чистоту перед лицем реальної загрози невинним людям? 

(А)моральна «дилема»

Мені згадується одна «дилема», така собі моральна задачка з зірочкою, яку досить активно обговорювали в молодих євангельських колах. Звучить вона так: «у Другій світовій війні, якби ви переховували євреїв і нацисти прийшли до вашого дому питатись про їх місцеперебування, що б ви обрали?

Сказати, що їх тут немає (і, не дай Боже, згрішити, бо брехня це ж гріх), чи сказати правду, таким чином приректи їх на смерть, зате лишити совість чистою (???)?»

Саме існування даної «дилеми» у християнських колах змушує мене відчувати сором за нас, як за християн. На мою думку, наше уявлення про гріх не може бути настільки відірваним від реальності, щоб ми серйозно ставили собі подібні запитання. 

Якщо якась дія, яка не є цілком морально правильною за інших обставин, може запобігти набагато більшому злу, то вибір не робити цього – це більший гріх.

Висновок

У війні, де Україна зазнає жорстокого нападу росії, солдати, які захищають нас на фронті, роблять по-справжньому християнський подвиг. Вони віддають за нас життя та здоровʼя.

Якщо виконуючи свій обовʼязок, обороняючи мирне населення та відвойовуючи окуповані території, солдат вбиває тих, хто прийшов вбивати нас, він не чинить гріха.

Очевидно, що за можливості потрібно цього уникати. Але часто це єдиний спосіб захистити себе, побратимів, та наш народ у цілому.

Бонус: бліц дубових “духовних” заперечень